Літнє сонцестояння 2025: несподівані факти про найдовший день року
В Україні цьогоріч момент сонцестояння настане у суботу, 21 червня, о 05:41 за київським часом.
21 червня настає літнє сонцестояння — момент, коли Північна півкуля зустрічає найдовший світловий день та найкоротшу ніч у році. Проте за цим, здавалося б, простим астрономічним явищем приховані дивовижні факти, а сама дата виявляється значно цікавішою, ніж може здатися на перший погляд.
Про це пише Universe Magazine.
Літнє сонцестояння — це астрономічна подія, під час якої Сонце досягає своєї найвищої точки над екватором, перебуваючи прямо над Тропіком Рака. Ця паралель, що розташована на широті 23°26′15″, є єдиною, де Сонце буває у зеніті лише раз на рік. Цікаво, що через зміщення земної осі ця точка попри свою назву вже немає відношення до сузір’я Рака. Від 1988 року вона розташована в сузір’ї Тельця. Саме завдяки максимальному нахилу Північного полюса до Сонця в цей день ми спостерігаємо найтриваліший світловий період.
Хоча більшість людей асоціює літнє сонцестояння з 21 червня, дата цього явища може варіюватися від 20 до 22 червня, що залежить від часового поясу. Наприклад, в Україні цьогоріч момент сонцестояння настане у суботу, 21 червня, о 05:41 за київським часом. Сонцестояння 22 червня є досить рідкісним явищем — останнє було зафіксовано у 1975 році, а наступне очікується лише у 2203-му.
Таке зміщення дат відбувається через невідповідність між календарним (365 днів) та тропічним роками (приблизно 365,242199 днів), а також через вплив високосних років, орбітальних рухів Землі та «коливань» земної осі.
Тривалість дня під час літнього сонцестояння безпосередньо залежить від географічної широти. Чим далі на північ від екватора, тим довший день. Так, у Києві світловий день триватиме близько 16 годин 27 хвилин, тоді як у Чернігові — 16 годин 38 хвилин. Натомість в Одесі день буде трохи коротшим — приблизно 15 годин 49 хвилин. За Полярним колом у цей день і зовсім настає полярний день, коли Сонце місяцями не заходить за горизонт.
З давніх-давен люди спостерігали за літнім сонцестоянням, використовуючи, наприклад, такі споруди як Стоунгендж, де Сонце сходить точно в точці, визначеній пращурами. Стародавні астрономи використовували гномон — вертикальну палицю — для вимірювання висоти Сонця. Однак найточнішим методом спостереження була камера-обскура, що дозволяла проєктувати зображення Сонця.
