Готуємося до Великодня із господинями Прилуччини
Історія живе не тільки в книгах. Вона живе в родинних розповідях, піснях, традиціях. У рамках етнопроєкту «Скарбниця» телеканал «Прилуки» спільно з фольклористкою Вікторією Лемешченко розпочав експедицію у Прилуцький район.
Працюємо, аби зібрати, зберегти і оцифрувати нематеріальну культурну спадщину нашого регіону. Сьогодні ми приїхали в село Сергіївка Яблунівської територіальної громади. І хочемо познайомити вас з унікальною жінкою, яка є берегинею народних традицій.
Зовсім скоро українці святкуватимуть Великдень. А яке ж свято без головної окраси столу – Великодньої Паски? Паска – це не просто здоба, це пам’ять про рід, тепло бабусиної печі і аромат, що повертає в дитинство.
За давньої традицією, пекти паски починають у чистий четвер. У селі Сергіївка до цього процесу підходять з особливим трепетом. Тут відтворюють автентичні рецепти, яким понад 100 років.
Родинною формулою святкової паски з нами поділилася домогосподарка Олена Родінова. Заздалегідь розпаливши піч, газдиня береться за перший і найважливіший етап – приготування опари.
Пані Олена каже, готує за бабусиним рецептом. Тоді паска була з легкою кислинкою. Для цього в опару додаємо сироватку.
Опара має бути густою, бо саме вона не дає пастці осісти і дарує особливу пухкість. Тому борошна не варто шкодувати. Поки господиня змішує усі інгредієнти, ділиться спогадами і таємницями давньої паски.
Коли опара стала однорідною, її накривають рушником і залишають на деякий час, аби тісто, так би мовити, ожило. Олена Родінова ділиться — приготування паски здавна вважалося таємничим обрядом.
За розмовами про давні звичаї, про бабусині рецепти, про те, як пахла рідна домівка в дитинстві, не помічаємо, як минає година. Наша опара вже встигла піднятися. Тепер додаємо решту інгредієнтів.
Серед них і крапля домашнього хмільного секрету, бо саме так у давнину готували паску, говорить господиня Олена.
Під час змішування тіста важливий настрій господині. У народі здавна вірили — як хазяйка себе почуває, такою і буде паска.
Аби тісто добре підросло, знову накриваємо і ставимо у тепло. У затишку біля печі воно дозріває. Через півгодинки пані Олена вже вимішує тісто руками. Додає ще трохи борошна, а потім змащує соняшниковою олією. Це дозволить пасці не прилипнути до форми.
Через 10-20 хвилин тісто у формі підростає втретє. У печі вже перегоріли дрова, залишилося тільки вугілля. Саме воно потрібне для випікання паски.
З особливою обережністю Олена Родінова поміщає форму з пухким ніжним тістом у піч. Відтепер усе в руках часу, тепла й традиції. Паска починає народжуватися.
Минуло 40 хвилин, і ось вона. Саме таку паску пекла бабуся пані Олени. Щорічно жінка відроджує родинну традицію. Бо саме великодній хліб – це символ єдності між поколіннями.
ТК Прилуки.
