Не той сквер назвали затишним. Великий проект Ольги Попенко з озеленення провалюється, кажуть містяни
Ось так у самому серці міста під молоденьким дубом релаксує та медитує пан Віктор у своєму затишному скверику, який роботящими руками висадив навколо свого магазинчика.
Цей затишний міні-скверик підприємець Віктор Щербина почав закладати 17 років тому на місці імпровізованого автомобільного паркування. Якісь саджанці дерев купував, якісь привозив з лісу. Як ось для прикладу сосну, дуб, липу та жасмин. Та найбільше душа пана Віктора тяжіє до бузку.
І майже за 2 десятиліття природа щедро йому віддячила. На місці пустиря забуяла затишна зелена оаза, дбайливо обрамлена квітами. Про свій мініпарк Віктор дуже дбає. Дерева та кущі не лише поливає та обкопує, а навіть з ними розмовляє. А це його улюблене цілюще деревце глоду. А це ще зовсім крихітні саджанці, які Віктор доглядає і пестить як своїх дітей.
Найпрекрасніше цей рукотворний скверик виглядає саме навесні, коли тут все буяє, цвіте і пахне. А пташиний хор виспівує так, що можна заслухатися, ділиться дбайливий господар.
Найбільше болить душа, коли цю красу рвуть та ламають. Тоді руки опускаються щось робити далі, ділиться пан Віктор.
Цей острівець оази та краси серед загазованого центру, як ковток свіжого повітря для перехожих.
Та не сквером єдиним. Пан Віктор висаджував дерева і в центрі міста, а нещодавно почав озеленювати зелену зону біля АЗС, навпроти скверика. Бо дерева то кисень.
Цікавимося у пана Віктора – звідки у нього така любов до природи та зелених насаджень, яку він, до речі, зараз прищеплює і своєму онуку.
Не той сквер назвали затишним, ділиться враженнями від цього куточку оази та краси прилучанин пан Юрій. І проводить паралель зі сквером, який облаштувала влада біля магазину «Квартал».
Пан Віктор вже готовий взяти ініціативу в свої руки аби виправити ситуацію та врятувати колись гучно анонсований «амбітний проект Ольги Попенко».
У одних буяє, а в інших всихає. У самому центрі Прилук засохла ціла алея не найдешевших зелених насаджень від столичної компанії. Цей сухостій псував естетику до другої декади квітня. І ось днями його таки викорчували. То що ж виходить, що простим ентузіастам озеленення вдається краще аніж професійним столичним компаніям? Чи можливо справа у догляді, та то вже питання риторичне.
