Селекціонер з Прилук створив понад 15 нових сортів ірисів
Іриси для прилуцького дослідника Геннадія Мамченка – це і хобі, і робота. За понад 20 років він створив і зареєстрував в Американській спілці ірисів понад 15 нових сортів. Вдома на двох сотках присадибної ділянки чоловік вирощує 350 сортів ірисів та 300 експериментальних сіянців, які є фундаментом для майбутніх сортів. Про тонкощі вирощування ірисів, а також професійні поради селекціонера – далі у матеріалі.
Про це пише «Трудова слава».
Геннадій Мамченко – провідний фахівець Прилуцької дослідної станції ІС НААН. У робочий час він зосереджений на вивченні та гібридизації рододендронів. Вільний час присвячує бородатим ірисам.
Ірисами Геннадій Мамченко зацікавився у 2003 році. Сьогодні на двох сотках землі він зібрав унікальний генетичний матеріал. Колекція охоплює всі можливі класи бородатих ірисів – від мініатюрних карликів до розкішних високих сортів. Тут представлені світові лідери селекції: американська лінійка (сорти від Пола Блека, Кіта Кеппела, Томаса Джонсона, Майкла Саттона, Джозефа Гіо та Вільяма Меріотта); австралійська школа (роботи Беррі та Леслі Блайз, Грема Гросвенора); сорти українських селекціонерів – Алли Черногуз, Ігоря Хороша, Ірини Лукової.
«Зараз у світі налічується близько 200 видів ірисів, які об’єднують понад 80 тисяч сортів. Але найбільш поширеною є група бородатих ірисів. Квітникарі люблять їх за витонченість форм і різноманітність забарвлення, елегантність та фантастичний аромат», — розповідає Геннадій.
Бородаті іриси діляться на три основні групи, які передають одна одній естафету цвітіння:
- Карликові іриси – відкривають сезон і станом на кінець весни вже завершили своє квітування.
- Інтермедіа (середньорослі) – унікальні гібриди, отримані від схрещування карликових та високих сортів. Вони цвітуть одразу за карликами, і наразі цей період добігає кінця.
- Високі бородаті іриси – найчисленніша та найефектніша група. Наразі триває початкова фаза їхнього масового цвітіння: активно розпускається близько третини ранніх та середніх сортів.
Крім того, Геннадій Мамченко понад 20 років займається селекцією ірисів. За цей час він створив і зареєстрував в Американській спілці ірисів (AIS) понад 15 нових сортів. Також чоловік є співавтором сорту «Барбі», зареєстрованого Прилуцькою дослідною станцією ІС НААН у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні.
Для дослідної станції основними науковими напрямами селекції та реєстрації є плодово-ягідні культури й дендрологія (наприклад, бузок і рододендрони). Іриси ж є супутньою (колекційною) культурою, якою також займається пан Геннадій разом із колективом. Колекція дослідної станції налічує понад 250 сортів ірисів.
«В основному, звичайно, це сорти американської та австралійської селекції, але є й сорти вітчизняної селекції, навіть моєї власної. Народження сорту триває від семи до восьми років. Щосезону я роблю близько двадцяти комбінацій схрещувань високих бородатих ірисів, збираю насіння, потім висіваю його. Далі – три роки очікування першої квітки та ще кілька років перевірки рослини на стійкість і здатність до розмноження. Лише 2-3 % від усього гібридного фонду отримують шанс на життя, решта сіянців безжально вибраковується. Але бувають, звичайно, і щасливі винятки. Так було з моїм першим сортом «Кобзар». Перший сіянець у практиці, що розпустився (один із 300!), став новим сортом! «Кобзар» стійкий до вигорання на сонці та легкий у догляді. У 2014 році його визнали найкращим у відкритому ґрунті серед вітчизняних сортів, а у 2018 році він очолив офіційний рейтинг української селекції ірисів».
Знаковими досягненнями науковця є сорти «Соната Арктика» та «Ангел Вівальді». Вони абсолютно різні за характером, але походять від однієї батьківської пари (Royal Sterling х «Барва»). З одинадцяти отриманих сіянців два стали тріумфаторами. «Соната Арктика» у 2018 році здобула титул найкращого сіянця, а наступного року – офіційне звання головного сорту української селекції ірисів.
Ще один сорт від Геннадія Мамченка – «Крила Титана» (висота квітконоса – до 110 см). Це унікальне поєднання малюнка пліката та надскладної гофрованої бахроми, яке у 2013 році принесло сорту перемогу на IV Всеукраїнській виставці.
Сорт «Лівий Берег» у 2015 році отримав звання «Кращий сіянець української селекції». Сорт вирізняється тривалим цвітінням, стрункістю квітконоса та стійкістю до хвороб. Квітки – біло-фіолетового забарвлення.
Також Геннадій створив сорт ірисів «Героям Небесної Сотні». Після подій Революції Гідності Українська спілка ірису ініціювала створення меморіальної квітки. На конкурсній основі шляхом анонімного голосування експерти обрали саме сіянець Геннадія Мамченка. У 2015 році сорт офіційно зареєстрували коштом спілки.
Серед останніх надбань науковця – сорт «Голос сталі», офіційно зареєстрований у 2022 році.
«Квітка зі «зламаним» кольором у темних сталевих тонах. Робота над цим сортом тривала близько восьми років. Зареєстрований він в Американській спілці ірисів (AIS). А назву отримав через мою любов до «важкої музики», говорить дослідник.
У своєму саду Геннадій здійснює до 20 нових схрещувань щороку. Йому допомагають дружина Наталія та донька Вікторія. Чоловік переконаний: хоч селекція й забирає майже весь вільний час та потребує чималих зусиль, момент, коли серед сотень звичайних рослин розпускається один-єдиний, ні на що не схожий шедевр, вартий кожної хвилини важкої праці.
Геннадій Мамченко поділився головними секретами успішного вирощування ірисів.
«Агротехніка вирощування бородатих ірисів не складна. Але є деякі тонкощі, без яких неможливо виростити гарні квіти. Надмірна волога – це найбільший ворог рослини. Бородаті іриси люблять пухкі, гарно дреновані ґрунти й абсолютно не виносять застою води. У низинах, де застоюється вода, іриси випрівають та уражаються бактеріальною гниллю – захворюванням, проти якого наразі не існує ефективних препаратів. Тож, якщо на вашій ділянці близько залягають ґрунтові води, вибирайте височини або робіть посадку на гребенях заввишки 15-20 см».
Іриси варто висаджувати на сонячному місці. Щодо підживлення – ніякої свіжої органіки (гною). Органічні добрива краще вносити під попередню культуру на ділянці. Мінеральні добрива використовувати можна й треба, але масова частка азоту в них не повинна перевищувати 10-12 %, інакше рослина почне «жирувати» на шкоду цвітінню.
«Для ірисів підходять добрива, де азоту не більш як 10-12 %, проте багато фосфору та калію. Наприклад, для кореневого підживлення ірисів ми використовуємо добрива, до складу яких входить не більш як 5-12 % азоту: Яра Міла Комплекс, ROSTконцентрат Калійний (азот : фосфор : калій – 5 : 10 : 15), Супер Агро (N:P:K – 5:10:15) тощо. Перше підживлення проводимо після сходження снігу під час першого рихлення міжрядь, друге – перед цвітінням у фазі утворення бутона, третє – після цвітіння, на початку червня. Окрім кореневих підживлень, перед цвітінням проводимо ще й позакореневе підживлення: обробляємо листя добривом Плантафол (N:P:K – 10:54:10). Для ремонтантних сортів робимо ще одне підживлення восени. На початку вересня підживлюємо їх добривами, у складі яких узагалі немає азоту: ЕкоПлант, Agrecol (осіннє універсальне), гумат калію, деревний попіл».
В посушливі періоди міжряддя ірисів бажано поливати. Робити це треба акуратно, уникаючи потрапляння води на рослини.
Ірис чудово розростається самостійно: за кілька років навколо материнської рослини утворюється пишний кущ. Проте, якщо його вчасно не розділити, коріння переплететься, кущ загуститься, а цвітіння погіршиться.
«Пересаджувати іриси треба кожні три роки, інакше вони загущуються, пригнічують один одного, гірше квітнуть, знижується їх декоративність. Я практикую щільну посадку ірисів: саджу всі групи ірисів на відстані 40 см одна від одної, хоч деякі ірисоводи й рекомендують для високих сортів витримувати відстань 70-80 см. Повертати іриси на колишнє місце можна лише через 3-4 роки», – радить Геннадій.
Ідеальний період посадки – від початку липня до середини серпня (приблизно через три тижні після завершення цвітіння). Кореневище розрізають на окремі «лопатки». Дочірні лопатки в цей час уже мають власне коріння, але навіть якщо його немає – наявні кореневі горбки швидко підуть у ріст. За два тижні після висаджування рослина вкорінюється й випускає перше листя.
Обрізати іриси під корінь на зиму не обов’язково – це не впливає на майбутній ріст. Достатньо просто прибрати сухе листя та зів’ялі квітконоси.
Головний ворог ірисів – ірисова муха, а також трипси, оленка волохата, бронзівка золотиста, совка озима, дротяники й личинки хруща. Тому потрібно вчасно проводити обробку захисними препаратами.
Проти наземних шкідників пан Геннадій використовує інсектициди: Енжіо 247, Дестрой, Актара, Ампліго 150, Каліпсо; проти ґрунтових – Форс 15 G та Антихрущ.
Іриси схильні до грибкових інфекцій (плямистості, фузаріозу, іржі) та бактеріальної гнилі.
«Проти плямистості листя ефективно діють фунгіциди контактної дії на основі міді або цинку (Медян Екстра та Антракол). Серед препаратів системної дії гарно себе зарекомендували Фалькон, Солігор, Альто Супер (8-10 мл на 10 л води). Для профілактики фузаріозу використовую фунгіциди: Топсин М, Магнікур Енерджі, Фундазол. Проти іржі обробляю рослини препаратами: Медян Екстра, Флінт Стар 520, Стробі», – радить пан Геннадій.
Від бактеріальної (мокрої) гнилі наразі не існує хімічних засобів захисту. Тож єдиний спосіб запобігти її розвитку – профілактичні заходи: своєчасне та часте розпушування міжрядь, розміщення ірисів на сонячній ділянці, недопущення застою ґрунтових вод, широкі міжряддя, ретельна й правильна посадка рослин.
Унікальний досвід Геннадія Мамченка доводить: успіх у вирощуванні та селекції ірисів тримається на трьох китах – якісному генетичному матеріалі, чіткому дотриманні агротехніки та любові до цих тендітних витворів природи.
Створені паном Геннадієм сорти вже вписані в історію як української, так і світової селекції. Професійні секрети захисту від шкідників, правильного живлення та ділення кущів, якими поділився прилуцький науковець, – це готовий путівник для кожного, хто прагне бачити у своєму саду ці чудові квіти.
Дотримуючись порад пана Геннадія щодо захисту від шкідників, правильного живлення та ділення кущів, кожен може спробувати виростити іриси у своєму саду. Адже момент, коли серед смарагдового листя розпускається рукотворна жива веселка, вартий кожної хвилини важкої праці.
