Де поховали військового з Прилуччини, який загинув у полоні, ймовірно, внаслідок катувань
Володимир Сребродольський із села Карпилівка Срібнянської громади – військовослужбовець 152-ї окремої бригади ЗСУ, який потрапив у російський полон у листопаді 2024-го під час боїв за Селидове на Донеччині. Росіяни записали з ним відео, на якому він негативно висловлюється щодо України та української влади. За даними Харківської обласної прокуратури, чоловік загинув у російському полоні. Після репатріації тіла в Україну правоохоронці відкрили кримінальне провадження за фактом жорстокого поводження з військовополоненим. Однак громада, в якій Володимир народився і жив, записала його у зрадники й відмовилась хоронити. Де знайшов свій останній спочинок військовий – далі у матеріалі.
Про це пише «Слідство.Інфо».
Аби зʼясувати місце поховання військового Володимира Сребродольського, журналісти побували у Карпилівці, в Срібному, надсилали запити до Харкова, Чернігова, Прилук. У Чернігівському обласному ТЦК в інформації щодо поховання Сребродольського відмовили, аргументуючи тим, що рідні дозволу на розголошення персональних даних не надавали. Але в селі, де народився і жив пан Володимир, жодних родичів у нього не було. Навіть на впізнання тіла в морг не було кому поїхати.
Також журналісти розповіли про те, як зустріли їх у Карпилівці та Срібному. Якщо у селі люди виявилися стриманішими, то у селищній раді ледь не розбили камеру журналістам й поводилися агресивно. За що потім окремо перепросила заступниця голови Ніна Бондаренко.
Ані в Карпилівці, ані в Срібному не знали, де похований Сребродольський, якого місцеві класифікують як зрадника, попри те, що і в бригаді, де він служив, і побратими, які були поруч з ним в полоні – відкидають це твердження. На тому відео Володимир Сребродольський курить цигарку й говорить російською: «А я за цю, бл*ть, незрозуміло яку владу не хочу помирати. Я ще хочу… мені 55 років. Хочу пару років, щоб мені Бог дав. Спокійно десь жити. Це не Україна».
Військовий медик Микола Шустров, який перебував у полоні разом зі Сребродольським, стверджує, що відео записували з полоненими під примусом: «Сребродольський казав: «Зі мною відео зняли, казали, що казати, щоб я зайвого не сказав». Вони сказали, що це відео по-любому в Україні побачать і побачать, що ти живий».
За словами колишнього полоненого, такі записи робили майже з усіма українськими бранцями. Після потрапляння у полон Сребродольського доправили до колонії в окупованому Торезі. Саме там, за словами Шустрова, чоловіка почали жорстоко бити: «Коли привозять у колонію — б’ють одразу. Це так звана “прийомка”», — каже він і додає: «А потім його ще били через те, що погано вчив гімн».
Останнє побиття, згадує Шустров, було особливо сильним – Сребродольського вдарили по животу, після чого його стан різко погіршився. За словами експолоненого медика, у чоловіка почався перитоніт — гостре запалення черевної порожнини. Медичної допомоги військовому майже не надавали.
«За ніч його з ДІЗО (дисциплінарного ізолятора, — ред.) перевели. Він розповів, що його відбили. Йому все гірше і гірше. Швидка все не їде», — згадує Шустров і додає: «Швидка приїхала — її не пропускають. Там ніхто не чеше свою дупу за полоненим. Ти там не людина — ти там полонений».
Те, що Володимир Сребродольський загинув після жорстокого побиття у полоні, нині розслідують українські правоохоронці. У відповіді на запит «Слідства.Інфо» Харківська обласна прокуратура повідомила: «Після репатріації тіла було відкрито кримінальне провадження за фактом жорстокого поводження з військовополоненим за частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України (порушення законів і звичаїв війни, — ред.)».
Позицію про те, що відео було записане під примусом, підтверджують і у 152-й окремій єгерській бригаді, де служив Сребродольський до полону. Пресофіцерка бригади Катерина Мирончук говорить: командування розцінює слова, сказані на відео їхнім бійцем, як такі, що зроблені під фізичним і психологічним тиском в умовах перебування у полоні. У бригаді також наголошують, що Сребродольський не здався у полон добровільно і виконував бойові завдання разом із підрозділом до кінця.
«Ми говоримо не про людину, яка здалася добровільно в полон. Вона не втекла, не злякалася, не залишила побратимів, не підставила тих, хто був поруч… Дуже легко формувати думку на основі якихось чуток, емоцій чи чиїхось розповідей у громаді. Але жодна суб’єктивна думка не може бути вищою за факти, честь, службу і реальні обставини, в яких опинився конкретний військовослужбовець».
Пані Мирончук і розповіла, де саме поховали Сребродольського – поховання організували у Прилуках за сприяння Чернігівської міської військової адміністрації. На Полтавщині, де створили 152-гу бригаду, посеред поля висадили дубовий гай. Поміж дерев – пам’ятні плити з білого каменю, на яких написані імена полеглих бійців бригади. На одній із плит зазначено ім’я: Володимир Сребродольський.
