Після 15 місяців полону додому на Прилуччину повернувся військовий Юрій Приходько
28 травня у Ладані зустріли 42-річного військовослужбовця 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Юрія Приходька. Чоловік повернувся з російського полону під час обміну 24 квітня 2026 року. За 15 місяців у неволі оборонець схуднув на 15 кілограмів. Більшість часу провів у чеченській в’язниці у Грозному. Там його катували та прострелили ногу.
Про це повідомляє Суспільне.
Сестра Юрія Яна Кузьменко згадує, яким уперше побачила брата після повернення.
«Нам сказали, що всі загинули. Їх на виході було вісім осіб, і він один залишився живий. Потім через пів року він вийшов на зв’язок — чеченці дали зателефонувати рідним. Це була дуже велика радість. Неймовірні відчуття. Дякую Богу, дочекалися. «Я тебе вимолила», — це мої слова були йому. Він ішов, ніби кам’яний, а на другий день почав розмовляти, і тримається нормально».
Зі слів Юрія Приходька, у полон до росіян він потрапив 20 січня 2025 року на Курщині, коли шукав воду. До того два тижні сам виживав на ворожій території.
«У мене загалом вийшло 15 місяців. Два місяці у Курську і 13 місяців у Чечні, в Грозному. Морально якось тримались. А що було робити? Варіантів інших не було. Тримались якось. Думали, що не повернемось. Нам пожиттєве загрожувало — як на Курщині були, то нас вважали терористами. Мінімальний термін, який світив, — 12 років. Так вийшло, що звільнили. Ми не вірили».
Під час цього обміну військовополоненими, розповів Юрій Приходько, додому повернулися ще 12 його побратимів. Усі були з ним у в’язниці в Грозному.
«Як через два місяці потрапив до Грозного і побачив хлопців — розговорився з ними. Думав, ніхто не вижив. Одного залишили. Чомусь не потрапив він на обмін».
Пригадує: у полоні його жорстоко допитували. Під час одного з таких допитів чоловіку прострелили ногу. Він так і повернувся додому з кулею у нозі. Також втратив у полоні 15 кілограмів.
«Росіяни, все робили росіяни. Навіть у тій самій Чечні до нас чеченці ставились більш-менш нормально, а росіяни — це жах. Пропрацював у Росії багато років, і я не думав, що така ненависть може бути у людей. Дуже жорстко».
Тетяна Завадська — подруга родини. Вона чекає з полону свого чоловіка Миколу. Розповідає: всю попередню ніч слухала розповіді Юрія про полон.
«Він пройшов дуже важкі тортури. Він сидів у клітці, його били шокерами. Він тиждень не мав чого їсти. Йому було важко. Був у замороженому стані — руки та ноги. Його взяли в полон. Йому прострелили ногу, і ця куля залишиться з ним на все життя. Він буде все життя з цією травмою, з цим болем і пам’яттю, як із нього знущалися».
У Прилуках із поверненням на рідну землю Юрія Приходька привітали родини безвісти зниклих та військовополонених з «Об’єднаних сердець». Колишній полонений зняв своє фото з «Банера надії».
