Вербна неділя – символ весни і віри

Вербна неділя – одне з найтепліших весняних свят. Воно передує Великодню і символізує тріумф життя, надії й оновлення. У цей день віряни несуть до церкви гілочки верби, аби освятити їх, а вже потім несуть додому, як символ захисту і сили.

Це день, коли освяченими гілочками верби торкаються одне одного з побажанням здоров’я і кажуть — не я б’ю, верба б’є!

Але звідки пішла ця традиція і чому верба стала головним символом дня? У біблії сказано, Ісус урочисто в’їхав до Єрусалиму, а люди вітали його пальмовими гілками. В Україні пальм немає, зате є верба. Дерево, яке першим прокидається на весні. І саме воно стало символом оновлення життя і захисту. У дохристиянські часи вербу вважали магічним деревом.

Її гілочками проганяли зиму, злих духів і хвороби. Саме звідси обряд легенько бити, щоб очистити людину та дати їй силу природи. Так і з’явилися відомі слова —«не я б’ю, верба б’є, за тиждень великдень.

Це не кара, а благословення побажання здоров’я, сили, багатства і добробуту. У кожному регіоні України свої цікаві традиції. На Поліссі вербу встромляли в землю на полі, щоб добре родило.

На Гуцульщині гілочки пускали у воду для очищення. На Поділлі клали під подушку, за ікони та у хліві. На щастя, кохання та спокій.

А в деяких селах навіть лікували хвороби, обкладаючи тіло вербовими гілками. Вербна неділя – це не про силу удару, а про силу віри, яка живе в українських традиціях століттями.

ТІМ+.