Прилуцька громада провела полеглого захисника в останню дорогу

Квіти скорботи у руках прилучан знову говорять без слів. 30 грудня Прилуки завмерли у болісному мовчанні – до рідного краю на щиті повернувся герой Олег Кулик. Повернувся назавжди у тиші та жалобі. Віддавши найдорожче – своє життя, – він залишив нам свободу, яку виборював зі зброєю в руках. Тепер його ім’я навіки закарбоване у історії нашого народу.

Аби вшанувати пам’ять та віддати честь загиблому воїну навколо Свято-Преображенського собору об’єдналася чи не вся громада. В очах скорботних невимовний біль, а у серцях глибока вдячність. Батьки оплакують сина, який пішов занадто рано, а поруч дружина та за її тендітними плечима двоє синів, котрі мужньо підтримують матір.

Родина Куликів тепер ніколи не почує рідного голосу, знайомі ніколи не потиснуть руку друга, а однокласники лише у спогадах говоритимуть про шкільні роки.

У соборі панує скорбота, що переплітається із сумом і тихим шепотом молитви. Її кожне слово ніби торкається найтонших струн душі, а на обличчя рідних стікає сльоза болю. Здається самі небеса плачуть разом із присутніми. Кожна квітка, обпалена слізьми, мовчазно лягла до ніг героя як символ вдячності за безцінний подвиг.

Змалечку пам’ятає Олега пані Віра. Жінка говорить, він завжди залишався доброю людиною. Олег Кулик залишив по собі не лише добрий слід у серцях рідних, а й вічний приклад для своїх синів. Вони ростимуть і знатимуть, що їхній батько справжній герой, а герої не вмирають. Пам’ять про полеглих завжди житиме у серцях Прилуцької громади та самої неньки-України.

ТК Прилуки.