Пасіка бджоляра зі стажем та його бджоли-трудівниці
Бджоляр зі стажем Анатолій Галич розповідає про відпочинок у бджолиному будиночку. Саме тут під гудіння бджіл і медовий аромат чоловік відпочиває від мирської суєти. І так вже майже 40 років.
А розпочалося все з народження сина, згадує Анатолій Іванович.
Про бджіл пасічник знає все, вивчив їхні звички, поведінку, характер. Були роки, коли результати праці бджіл просто вражали – накачував навіть тону меду. От тільки про заробіток, як було домовлено спочатку, і мови не йшло.
Аби порадувати свого господаря таким собі медовим врожаєм бджоли прикладають багато сил та енергії, долаючи при цьому десятки кілометрів. Та продуктивний збір – у радіусі 3 кілометрів.
Пан Анатолій турбується про своїх трудівниць, а роботи вистачає – і рамки треба збити, навощити їх, викачати мед, підкормити, потурбуватися про зимівлю. Бджілки про турботу відповідають взаємністю.
Невеличка пасіка (колись було 25 вуликів, тепер 6) для Анатолія Галича місце сили. Тут все оповите пахощами бузку, прополісу, меду, тут спогади про найріднішу людину – матусю. Любили син із мамою сидіти біля вуликів, говорити про життя-буття, тут – маленька батьківщина.
Відпочиваючи у апі-будиночку під гудіння бджіл пан Анатолій поринає у спогади, насолоджується літом, релаксує і вкотре переконується у простій істині – допоки будуть у нього бджоли, доти буде й він на цій землі.
