| о ф ╕ ц ╕ й н и й в е б - п о р т а л м ╕ с т а п р и л у к и | ||
|
|
|
|
|
|
 |
 |
На територ╕╖ м╕ста ╓ чимало арх╕тектурних та ╕сторичних пам’яток, що становлять сво╓р╕дний л╕топис Прилук. Попередн╕ покол╕ння залишили нам ц╕нну культурну спадщину, ц╕ надбання – горд╕сть нащадк╕в, як╕ творять нове, св╕тле, прекрасне м╕сто.
На територ╕ю правого берега р╕ки Удай люди прийшли ще у сиву давнину, в часи, коли формувалася сх╕днослов’янська або праукра╖нська народн╕сть на обширах Придн╕пров’я, Побужжя й Придн╕стров’я. Археологи назвали ╖х чернях╕вцями та визначили умовний в╕к ╕снування: 2-5 стол╕ття ново╖ ери. Залишки поселення чернях╕всько╖ культури в Прилуках, неподал╕к в╕д м╕ських вал╕в, досл╕дили черн╕г╕вськ╕ археологи у 1990 роц╕. Як пов╕домля╓ л╕тописець, у 988 роц╕ великий князь ки╖вський Володимир почина╓ буд╕вництво й заселення укр╕плених м╕ст по берегах р╕чок Десни, Остра, Трубежа, Стугни ╕ Сули. ╤ хоча в л╕топис╕ не згаду╓ться наше м╕сто й р╕чка, але саме тод╕ воно й було засноване п╕д ╕менням Прилук-город. Про це св╕дчать археолог╕чн╕ знах╕дки на територ╕╖ давнього прилуцького Валу, на Опанас╕вському узвоз╕ та на старовинному Квашинському посад╕. Першу письмову згадку про Прилук-город залишив нащадкам ки╖вський князь Володимир Мономах. У сво╓му знаменитому "Повчанн╕" д╕тям, князь-во╖н розпов╕в про те, як 1085 року вирушив ╕з дружиною з╕ ст╕н княжого столичного Переяслава на зустр╕ч половецьк╕й орд╕. Зустр╕вшись зненацька з ординцями у пол╕, князь уникнув сутички й ув╕йшов у Прилук-город п╕д захист ст╕н фортец╕. З╕бравшись ╕з силами, в╕н виступив ╕з дружиною ╕ прилучанами проти нападник╕в ╕ винищив ╖х у кривав╕й битв╕ п╕д Б╕лими Вежами. Про це св╕дчить величний пам’ятник на Валу чотирьохметрова бронзова скульптура старого князя Мономаха Удруге Прилук-город згаданий 1092 року, коли його, поруйнували половецьк╕ орди. Згаду╓ться м╕сто ╕ 1138 року в числ╕ зруйнованих м╕ст Переяславщини у смутн╕ часи м╕жусобних во╓н м╕ж черн╕г╕вськими князями й синами Мономаха. Татаро-монгольська навала 1239 року знищила м╕сто, п╕сля чого воно в╕дбудувалося лише у 15 стол╕тт╕ укра╖нськими князями Глинськими ╕ згаду╓ться в ╕сторичних л╕тописах 1459 року в склад╕. Та про╕снувало м╕сто всього лише сорок л╕т ╕ знову страшна ру╖на 1482 року в╕д кримсько╖ орди хана Менгл╕-Гирея. Б╕льше як стол╕ття п╕сля цього м╕сто не могло в╕дродитися ╕, лише 1592 року, княз╕ Вишневецьк╕ почали "ставити слободу". М╕сто-красень виросло дуже швидко ╕ через 10-12 рок╕в було досить значним ╕ великим. У 1604 роц╕ м╕сто зненацька захопило в╕йсько московського царя Годунова. Як пов╕домляють тогочасн╕ л╕тописи: "...людей многих мужской ╕ женско╖ плот╕, на остаток ╕ д╕ток на смерть побили й помордовали..." У середин╕ 17 стол╕ття в Прилуках постала неприступна козацька фортеця з валами й ровами, ст╕нами й вежами, церквами й палацами, громадськими буд╕влями, будинками козацько╖ старшини, купц╕в ╕ рем╕сник╕в. Тут у 1648 роц╕ прилуцьке козацтво було об’╓днане у Прилуцький козацький полк, який уписав немало славних стор╕нок в ╕стор╕ю Визвольно╖ в╕йни укра╖нського народу проти сво╖х гнобител╕в. З 1692 по 1708 р╕к Прилуцьким полком правив полковник Дмитро Лазарович Горленко. В╕н значно розбудував м╕сто й посад, укр╕пив фортецю, заселив навколишн╕ степи хуторами, сприяв розвитку ремесел ╕ торг╕вл╕, оп╕кувався церквами, школами, притулками, побудував у Прилуках новий собор Р╕здва в 1697 роц╕, Петропавл╕вську та Микола╖вську церкви з мурами в Густин╕, заснував у Прилуках два щор╕чн╕ ярмарки: ╤ван╕вський л╕тн╕й та Дмитр╕вськи – ос╕нн╕й. Горленко за сво╖ кошти побудував церкву, названу на честь гетьмана Мазепи ╤ван╕вською. Прилуки, як ╕ кожне м╕сто т╕╓╖ пори, мало сво╖ символи: герб ╕ прапор. Герб, наданий м╕сту князями Вишневецькими наприк╕нц╕ 16 стол╕ття, являв собою геральдичний щит блакитного кольору, на якому зображена золота голова бика, проткнута кривою козацькою шаблею. В╕д козацько╖ доби збереглися до наших час╕в ╕ безц╕нн╕ арх╕тектурн╕ пам’ятки м╕ста, як╕ пов’язан╕ з розкв╕том укра╖нського бароко й правл╕нням Прилуцьким полком полковник╕в Гната та Григор╕я Галаган╕в. Серед монументальних мурованих споруд м╕ста Прилук найстар╕шою ╓ полкова скарбниця. Вона була побудована для збер╕гання полкового скарбу, клейнод╕в ╕ збро╖. Ст╕ни ц╕╓╖ зовс╕м невелико╖ за розм╕рами споруди сягають метрово╖ товщини, торц╕ ув╕нчан╕ барочними фронтонами, фасади декорован╕ п╕лястрами, проф╕льованим карнизом. Реставрована вона 1989 року.1720 року в Прилуках на кошти Гната Галагана звели полкову Спаську церкву й високу муровану дзв╕ницю, яка одночасно слугувала й брамою-про╖здом на територ╕ю замку. Ця гарна, ошатна споруда, разом ╕з невеличкою однонефною церквою Святого Миколая-Чудотворця побудована у стил╕ бароко. На початку 19 стол╕ття, п╕сля пожеж╕, пам’ятку дещо перебудували у модному тод╕ стил╕ амп╕р. Ця чудова арх╕тектурна пам’ятка була дуже пошкоджена. Реставрована ╕ повн╕стю в╕дновлена у 1986 роц╕. Ус╕ ц╕ три споруди ╕ утворюють ╓диний арх╕тектурний ансамбль неповторно╖ краси. Загадковою й романтичною спорудою ╓ ще одна кам’яниця в центр╕ старого м╕ста, що ран╕ше нагадувала середньов╕чний шляхетський замок ╕з баштою та вузькими в╕кнами-б╕йницями, збудований у старовинн╕й родов╕й садиб╕ знаменитого козацько-старшинського роду Скоропадських. Ця двохповерхова споруда, за багато рок╕в свого ╕снування, дек╕лька раз╕в перебудовувалась, але й нин╕ збер╕га╓ елементи бароково╖ арх╕тектури 18 стол╕ття. Ось так, у 18 стол╕тт╕, старовинн╕ Прилуки, прикрасилися чудовими арх╕тектурними пам’ятками козацько╖ доби, як╕ й нин╕, майже через три стол╕ття, викликають захоплення й повагу до май-стр╕в-буд╕вничих т╕╓╖ давньо╖ пори. Лишило по соб╕ сл╕ди в Прилуках ╕ наступне 19 стол╕ття, яке в арх╕тектур╕ вважа╓ться епохою класицизму, тобто, класичного або амп╕рного стилю. Найзначн╕шою й найкращою спорудою амп╕рного стилю ╓ собор Р╕здва Пресвято╖ Богородиц╕, побудований у 1806-1817 роках, на м╕сц╕ двох старовинних прилуцьких церков. Новий храм ╕з трьома престолами на честь Р╕здва Пресвято╖ Богородиц╕, Варвари Великомучениц╕ та Святого Олександра Невського освячений у 1817 роц╕. Усередин╕, на ст╕нах збереглися залишки ол╕йного розпису початку 19 стол╕ття. У цей же пер╕од побудован╕ й храми у колишн╕х передм╕стях, як╕ збереглися до наших дн╕в ╕ являються ориг╕нальними арх╕тектурними пам’ятками м╕ста. 1865 року побудована ╤ван╕вська мурована церква з дзв╕ницею, ╖╖ стрункий силует чудово вписався в панораму старовинного м╕ста. Без сумн╕ву, вона була тод╕, та й нин╕ ╓ одн╕╓ю з найкращих арх╕тектурних споруд у м╕ст╕. Нин╕ храм в╕дновлено у перв╕сному вигляд╕. Така ж мурована, одноверха, разом ╕з дзв╕ницею, Микола╖вська церква, побудована у стил╕ укра╖нського модерну на Сорочинцях. У так званому "параф╕яльному" стил╕ споруджено 1878 року, на м╕сц╕ старовинно╖ церкви, дерев’яний п’ятибанний храм в ╕м’я Трьох Святител╕в на Куст╕вцях. Починаючи з друго╖ половини 19 стол╕ття Прилуки ╕нтенсивно забудовувалися будинками-особняками ╕ громадськими спорудами з ориг╕нально й самобутньо трактованими фасадами. В основному це були дерев’ян╕ рублен╕ будинки обкладен╕ цеглою, прикрашен╕ дерев’яним р╕зьбленням, керам╕чними кахлями, вазами, л╕пниною Досить ц╕кавими, загалом ун╕кальними ╓ арх╕тектурн╕ ансамбл╕ за╖жджого двору Густинського монастиря з Пантелеймон╕вською церквою, готелем для ченц╕в ╕ притулком для б╕дних. На зм╕ну класицизму, наприк╕нц╕ 19 – на початку 20 стол╕ть у ╓вропейськ╕й арх╕тектур╕ запанував стиль модерн. У Прилуках збереглися лише три пам’ятки, побудован╕ у цьому стил╕, але трактован╕ дещо стримано й самобутньо. Це – невеликий садибний будинок Льод╕на на Лапинцях (вул. Густинська), будинок-особняк купця Косицького, в якому м╕стився Рос╕йсько-Аз╕йський банк, а нин╕ м╕ститься ресторан "Удай" ╕ магазини на Ки╖вськ╕й вулиц╕. Найкраще збер╕гся модерновий особняк колишнього м╕ського голови купця Кисловського (м╕ський в╕дд╕л земельних ресурс╕в) на центральн╕й вулиц╕, але й в╕н утратив ориг╕нальний парковий фасад ╕з сходами. Одн╕╓ю з найпом╕тн╕ших споруд у панорам╕ старовинного м╕ста ╓ колишн╕й Стр╕тенський мурований собор на Галаган╕вськ╕й вулиц╕, побудований 1889 року в пам’ять про загиблого рос╕йського ╕мператора Олександра ╤╤. У наш╕й м╕сцевост╕ це досить р╕дк╕сна споруда, за типом – тринефна базил╕ка з трьома куполами (не збереглися) над головним входом. З 1930 року в храм╕ розм╕стився кра╓знавчий музей, заснований в 1919 роц╕. Колись музей мав велику ╕ надзвичайно ц╕нну художню колекц╕ю, яка складалася ╕з шедевр╕в укра╖нського, рос╕йського та зах╕дно╓вропейського мистецтва 17-19 стол╕ття. У перш╕й половин╕ 19 стол╕ття стали широко в╕дом╕ ╕мена двох уродженц╕в Прилук педагог╕в ╕ письменник╕в Антонського-Прокоповича та Б╕лецького-Носенка. Професор Антон Антонович Антонський-Прокопович (1762-1848) видатний укра╖нський педагог, випускник знаменито╖ Ки╖всько╖ Академ╕╖, ректор Московського ун╕верситету, автор 26 том╕в наукових праць. Павло Павлович Б╕лецький-Носенко (1774-1856) – людина феноменальних знань з ус╕х галузей науки, талановитий педагог, письменник, ф╕лолог, етнограф, фольклорист, художник, автор одного з найперших укра╖нських словник╕в, пов╕стей, роман╕в, поем, байок, наукових досл╕джень ╕ розв╕док. З Прилуками пов’язан╕ ╕мена двох перших почесних громадян м╕ста Галагана й Скоропадського. Григор╕й Павлович Галаган (1819-1888) видатний д╕яч укра╖нсько╖ культури, меценат, громадський ╕ державний д╕яч, засновник одного з найв╕дом╕ших учбових заклад╕в Укра╖ни – Колег╕╖ Павла Галагана. ╤ван Михайлович Скоропадський (1804-1887) укра╖нський меценат засновник всесв╕тньо-в╕домого Тростянецького дендролог╕чного парку. З Прилуками ╕ Прилуччиною т╕сно пов’язане життя й творч╕сть видатних укра╖нц╕в Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Остапа Вересая. Наш край завжди славився народними майстрами, сп╕вцями, музиками, не перевелися вони й нин╕. Прилучани люблять сво╓ старовинне м╕сто, завжди радо в╕тають ╕ зустр╕чають гостей. У нас ╓ що показати, ╓ чим пишатися. Ми в╕римо, що у в╕льн╕й, незалежн╕й держав╕ наше м╕сто розкв╕тне й стане ще кращим. |
|
|
|
 |
|
|
|
 |
 |
| Спонсор проекту А/Т тютюнова компан╕я "В.А.Т.- Прилуки" © 2007 Розробка та техн╕чна п╕дтримка ╤СП Т╤М. Вс╕ права застережено. Сайт працю╓ на основ╕ CMS "Adviser". При повному або частковому використанн╕ матер╕ал╕в, що розм╕щен╕ на сайт╕, посилання на сайт обов'язкове. В╕дпов╕дальн╕сть за достов╕рн╕сть матер╕ал╕в поклада╓ться на ╖х автор╕в. Адм╕н╕страц╕я сайту не завжди под╕ля╓ думку автор╕в наведених матер╕ал╕в. |