о ф ╕ ц ╕ й н и й   в е б - п о р т а л   м ╕ с т а   п р и л у к и
ukrainian english russian
додому пошта

╤стор╕я м╕ста

На зелених берегах красеня-р╕ки Удаю широко розкинулося старовинне м╕сто Прилуки, яке чару╓ кожного не т╕льки самобутн╕стю, неповторною красою, але й приваблю╓ сво╓ю славною, часом траг╕чною ╕стор╕╓ю, сво╖ми добрими, працьовитими ╕ талановитими людьми. На територ╕╖ м╕ста ╓ чимало арх╕тектурних та ╕сторичних пам’яток, що становлять сво╓р╕дний л╕топис Прилук. Попередн╕ покол╕ння залишили нам ц╕нну культурну спадщину, ц╕ надбання – горд╕сть нащадк╕в, як╕ творять нове, св╕тле, прекрасне м╕сто.

На стр╕мкий, л╕систий, правий берег р╕ки Удаю люди прийшли ще у сиву давнину, в часи, коли формувалася сх╕днослов’янська або праукра╖нська народн╕сть на обширах Придн╕пров’я, Побужжя й Придн╕стров’я. Археологи назвали ╖х чернях╕вцями та визначили умовний в╕к ╕снування: 2-5 стол╕ття ново╖ ери. Залишки поселення чернях╕всько╖ культури в Прилуках, неподал╕к в╕д м╕ських вал╕в, досл╕дили черн╕г╕вськ╕ археологи у 1990 роц╕.

Наступна стор╕нка ╕сторичного л╕топису м╕ста пов’язана з под╕ями, як╕ в╕дбувалися у т╕ часи, коли наш╕ пращури, будуючи свою власну державу, вели тяжк╕, запекл╕ битви з коч╕вниками причорноморських степ╕в. У горнил╕ кривавих, виснажливих сутичок ╕ тяжко╖ прац╕, ╕з розр╕знених слов’янських племен творилася й виростала могутня ╓вропейська держава Ки╖вська Русь. Про це, ╕з темряви в╕к╕в, донесли нам зв╕стку стародавн╕ л╕тописи, думи й п╕сн╕, л╕тературн╕ та ╕сторичн╕ твори сучасник╕в. Як пов╕домля╓ л╕тописець, у 988 роц╕ великий князь ки╖вський Володимир почина╓ буд╕вництво й заселення укр╕плених м╕ст по берегах р╕чок Десни, Остра, Трубежа, Стугни ╕ Сули. ╤ хоча в л╕топис╕ не згаду╓ться наше м╕сто й р╕чка, але саме тод╕ воно й було засноване п╕д ╕менням Прилук-город. Про це св╕дчать археолог╕чн╕ знах╕дки на територ╕╖ давнього прилуцького Валу, на Опанас╕вському узвоз╕ та на старовинному Квашинському посад╕.

Першу письмову згадку про Прилук-город залишив нащадкам ки╖вський князь Володимир Мономах, один ╕з найвидатн╕ших д╕яч╕в Укра╖ни-Руси 11-12 стол╕ття. У сво╓му знаменитому "Повчанн╕" д╕тям, князь-во╖н розпов╕в про те, як 1085 року вирушив ╕з дружиною з╕ ст╕н княжого столичного Переяслава на зустр╕ч половецьк╕й орд╕, яка в черговий раз удерлася на Посулля. Зустр╕вшись зненацька з ординцями у пол╕, князь уникнув сутички й ув╕йшов у Прилук-город п╕д захист ст╕н фортец╕. З╕бравшись ╕з силами, в╕н виступив ╕з дружиною ╕ прилучанами проти нападник╕в ╕ винищив ╖х у кривав╕й битв╕ п╕д Б╕лими Вежами. В╕дбулося це у "день Владичиц╕", тобто, на свято Усп╕ня (15 серпня), або ж Р╕здва Богородиц╕ (8 вересня) 1085 року. Це й ╓ перша славна стор╕нка в ╕стор╕╖ нашого тисячол╕тнього м╕ста, про що св╕дчить величний пам’ятник на Валу, де знаходився у т╕ часи дитинець прилуцько╖ фортец╕: чотирьохметрова бронзова скульптура старого князя Мономаха, що сидить на трон╕ п╕д високим шпилем, тримаючи в руках перо й сув╕й паперу з╕ сво╖м "Повчанням" нащадкам. Пам’ятник створив прилуцький скульптор С.Т.Кантур, а в╕дкриття його в╕дбулося у день святкування першо╖ р╕чниц╕ Незалежност╕ – 24 серпня 1992 року.

Удруге Прилук-город згаданий 1092 року, коли його, разом з ╕ншими м╕стами ╕ селами поруб╕жжя Ки╖всько╖ Рус╕, поруйнували половецьк╕ орди. Згаду╓ться м╕сто ╕ 1138 року в числ╕ зруйнованих м╕ст Переяславщини у смутн╕ часи м╕жусобних во╓н м╕ж черн╕г╕вськими князями й синами Мономаха. Не минула м╕ста ╕ страшна Божа кара – татаро-монгольська навала 1239 року, п╕сля яко╖ воно в╕дбудувалося лише у 15 стол╕тт╕ укра╖нськими князями Глинськими ╕ згаду╓ться в ╕сторичних л╕тописах 1459 року в склад╕ Литовського Великого княз╕вства. Та про╕снувало м╕сто всього лише сорок л╕т ╕ знову страшна ру╖на 1482 року в╕д кримсько╖ орди хана Менгл╕-Гирея. Б╕льше як стол╕ття п╕сля цього м╕сто не могло в╕дродитися ╕, лише 1592 року, княз╕ Вишневецьк╕ почали "ставити слободу" на старому городищ╕-згарищ╕. М╕сто-красень виросло дуже швидко, бо вже через 10-12 рок╕в було досить значним ╕ великим. У 1604 роц╕ Прилуки зазнали нападу з п╕вн╕чного боку, його зненацька захопило в╕йсько московського царя Годунова. Лише самих будинк╕в було спалено б╕льше шести сотень. Не пожал╕ли ╕ людей, як пов╕домляють тогочасн╕ л╕тописи: "...людей многих мужской ╕ женско╖ плот╕, на остаток ╕ д╕ток на смерть побили й помордовали..." Це була чи не найтраг╕чн╕ша стор╕нка нашо╖ ╕стор╕╖.

Наступним, п╕сля Ки╖всько╖ Рус╕, спадко╓мцем державницько╖ ╕де╖ укра╖нського народу стало наше славне козацтво. Козацька укра╖нська держава, створена розумом ╕ владною збройною рукою великого гетьмана Богдана Хмельницького у середин╕ 17 стол╕ття, сво╖м демократичним ладом викликала захоплення у багатьох ╓вропейц╕в, передових людей того часу. Саме тод╕ в Прилуках постала неприступна козацька фортеця з валами й ровами, ст╕нами й вежами, церквами й палацами, громадськими буд╕влями, будинками козацько╖ старшини, купц╕в ╕ рем╕сник╕в. Тут у 1648 роц╕ прилуцьке козацтво було об’╓днане у Прилуцький козацький полк, який уписав немало славних стор╕нок в ╕стор╕ю Визвольно╖ в╕йни укра╖нського народу проти сво╖х гнобител╕в.

Прилуцька фортеця на високому правому берез╕ р╕ки Удаю мала м╕цн╕ дубов╕ ст╕ни з високими рубленими вежами, установленими на про╖здах ╕з брамами. Уздовж ст╕н ╕ валу, що сягав 10-12 метр╕в у висоту, тягнулися глибок╕ рови, що заповнювалися проточною водою з р╕чки Муховця. У середин╕ фортец╕, б╕ля п╕вн╕чно╖ ст╕ни, був розташований замок або дитинець, теж обнесений окремим валом ╕ ровом. Тут зачинялися оборонц╕ фортец╕ з д╕тьми й дружинами у найскрутн╕ший момент ворожо╖ облоги. Земляна фортеця мала п’ятеро вор╕т або брам: ╕з заходу – Ки╖вську браму, ╕з п╕вдня – Пирятинську, ╕з сходу – Роменську або Куст╕вську, ╕з п╕вн╕чного заходу – Глух╕вську або Млинову, та ще Замкову в дитинець. На ст╕нах ╕ брамах фортец╕ стояли велик╕ й мал╕ гармати. На територ╕╖ фортец╕ знаходилися ще й велик╕ буд╕вл╕: палац князя Яреми Вишневецького, побудований 1647 року, дерев’ян╕ церкви Р╕здва Богородиц╕ 1618 року та Преображенська 1653 року, полкова канцеляр╕я, суд, м╕ська Ратуша, скарбниця, пороховий погр╕б, острог, садиби полковника ╕ полково╖ старшини. Окрем╕ буд╕вл╕ фортец╕ були з’╓днан╕ м╕ж собою п╕дземними ходами, так╕ ж ходи вели й за меж╕ фортец╕ на випадок тривало╖ облоги м╕ста.

З 1692 по 1708 р╕к Прилуцьким полком правив полковник Дмитро Лазарович Горленко, який зробив для м╕ста ╕ ц╕лого краю чи не найб╕льше в╕д ус╕х сво╖х попередник╕в. В╕н значно розбудував м╕сто й посад, укр╕пив фортецю, заселив навколишн╕ степи хуторами, сприяв розвитку ремесел ╕ торг╕вл╕, оп╕кувався церквами, школами, притулками, побудував у Прилуках новий собор Р╕здва в 1697 роц╕, Петропавл╕вську та Микола╖вську церкви з мурами в Густин╕, заснував у Прилуках два щор╕чн╕ ярмарки: ╤ван╕вський л╕тн╕й та Дмитр╕вськи – ос╕нн╕й. Ярмарки збиралися п╕д ст╕нами фортец╕, м╕ж Ки╖вською та Пирятинською брамами на Квашинському посад╕. Тут же, напроти Пирятинсько╖ брами, Горленко ще встиг перед Полтавською битвою побудувати за сво╖ кошти церкву, названу на честь гетьмана Мазепи ╤ван╕вською. На знаменит╕ прилуцьк╕ ярмарки, в╕дом╕ не т╕льки в Гетьманщин╕, але й далеко за ╖╖ межами з’╖жджалися купц╕ з Ромен, Полтави, Тули, Орла, Москви, Стародуба, Гомеля та ╕нших ближн╕х ╕ далеких м╕ст.

Прилуки, як ╕ кожне м╕сто т╕╓╖ пори, мало сво╖ символи: герб ╕ прапор. Герб, наданий м╕сту князями Вишневецькими наприк╕нц╕ 16 стол╕ття, являв собою геральдичний щит блакитного кольору, на якому зображена золота голова бика, проткнута кривою козацькою шаблею, що символ╕зувало багатство краю, боротьбу й перемоги мешканц╕в м╕ста за свою незалежн╕сть ╕ свободу. Прапор Прилук був зеленого кольору ╕з зображенням Святого Георг╕я на б╕лому кон╕, що вража╓ списом поверженого зм╕я ╕ трима╓ в руц╕ щит ╕з гербом м╕ста на ньому. Прапор збер╕гався в м╕ськ╕й Ратуш╕ й в╕домий з початку 17 стол╕ття.

В╕д козацько╖ доби збереглися до наших час╕в ╕ безц╕нн╕ арх╕тектурн╕ пам’ятки м╕ста, як╕ пов’язан╕ з розкв╕том укра╖нського бароко й правл╕нням Прилуцьким полком полковник╕в Гната та Григор╕я Галаган╕в, як╕ за в╕рн╕сть рос╕йському царев╕ Петров╕ отримали величезн╕ багатства на Прилуччин╕.

Серед монументальних мурованих споруд м╕ста Прилук найстар╕шою ╓ полкова скарбниця, або як ╖╖ тод╕ ще називали – галаган╕вський арсенал. Облаштувавши у 1714 роц╕ свою садибу на територ╕╖ фортец╕, Гнат Галаган побудував б╕ля свого будинку невелику кам’яницю для збер╕гання полкового скарбу, клейнод╕в ╕ збро╖. Прямокутна у план╕ споруда збудована з м╕сцево╖ м╕цно╖ цегли на вапн╕, ма╓ глибоке п╕дземелля, перекрите склеп╕нням. Ст╕ни ц╕╓╖ зовс╕м невелико╖ за розм╕рами споруди сягають метрово╖ товщини, торц╕ ув╕нчан╕ барочними фронтонами, фасади декорован╕ п╕лястрами, проф╕льованим карнизом. Колись тут, в обкутих зал╕зом дубових скринях збер╕галася привезена з поход╕в коштовна зброя, одяг, на полицях – полков╕ прапори, пернач╕, значки, в дерев’яних барильцях – ср╕бн╕ таляри, орти, рубл╕, м╕дн╕ шеляги, коп╕йки, полушки. Нащадки Галаган╕в завжди дбали про полкову скарбницю. Реставрована вона 1989 року. Прилуцьк╕ майстри-реставратори в╕дновили цю ун╕кальну споруду у ╖╖ перв╕сному вигляд╕ ╕ вона засяяла знову серед пишно╖ зелен╕ сво╖ми б╕лосн╕жними ст╕нами як коштовний кам╕нь у гарн╕й оправ╕.

П╕д ст╕нами скарбниц╕ ╓ ще один скромний пам’ятник козацько╖ доби, який ма╓ свою ц╕каву ╕стор╕ю. На початку 1990-х рок╕в, п╕д час проведення п╕дземних комун╕кац╕й на центральн╕й Ки╖вськ╕й вулиц╕, в район╕ аграрного техн╕куму буд╕вельники раптово натрапили на забуте кладовище час╕в козаччини, яке було розташоване на берез╕ Муховця, м╕ж Пирятинською й Роменською брамами, п╕д ст╕нами прилуцько╖ фортец╕. Було знайдено добре збережену домовину з т╕лом козака, у якого була прострелена скроня. Збереглося не т╕льки природно мум╕ф╕коване т╕ло, але й одяг козака. Прац╕вники музею зд╕йснили перенесення пок╕йника до скарбниц╕, а пот╕м, 1995 року, ╕ поховання. На могил╕ встановлено невеличкий пам’ятник ╕з хрестом ╕ написом: "Нев╕домий козак 18 ст."

1720 року в Прилуках на кошти Гната Галагана звели нову муровану споруду – полкову Спаську церкву. Будували ╖╖ найкращ╕ майстри-муляр╕, яких зм╕г знайти у сво╖х волод╕ннях полковник. Зразком для них був Тро╖цький собор Густинського монастиря – неперевершений шедевр укра╖нського бароко. Буд╕внич╕ не скоп╕ювали бездумно визначну пам’ятку, а звели по-сво╓му, з власного розсуду, ориг╕нальну й монументальну споруду, яка й нин╕ виклика╓ захоплення у вс╕х, хто ╖╖ спогляда╓. Будували п’ятиглаву велику церкву на м╕цному п╕дмурку з велетенських камен╕в, перевезених ╕з р╕чки Переводу, де з них були вимуруван╕ бики стародавнього мосту б╕ля Край-города, в╕домого з час╕в Ки╖всько╖ Рус╕, зруйнованого татарськими ордами. Чи не ц╕ священн╕ камен╕, щедро скроплен╕ кров’ю во╖н╕в-русич╕в, допомогли козацькому храмов╕ вистояти у найтяжч╕ часи б╕льшовицького лихол╕ття? Покинута напризволяще у далекому 1930 роц╕, зн╕вечена, нап╕взруйнована Спасо-Преображенська церква вистояла й уц╕л╕ла, а нин╕ й повн╕стю в╕дродилася у вс╕й сво╖й первозданн╕й крас╕ й велич╕. У прав╕й абсид╕ храму, п╕д п╕длогою, знаходиться нап╕взруйнований склеп з останками праху фундатора ╕ буд╕вничого храму Гната Галагана.

У тому ж, 1720 роц╕, поряд ╕з Спасо-Преображенською церквою, на кошти того ж таки Галагана звели й високу муровану дзв╕ницю, яка одночасно слугувала й брамою-про╖здом на територ╕ю замку. Ця гарна, ошатна споруда, разом ╕з невеличкою однонефною церквою Святого Миколая-Чудотворця побудована у стил╕ бароко. Дзв╕ниця двохярусна, перший ярус – так званий четверик, другий – явля╓ собою цил╕ндричну вежу з великими арочними отворами, де розм╕щуються дзвони. Завершу╓ дзв╕ницю баня з люкарнами, в як╕ ран╕ше були вмонтован╕ циферблати баштового годинника-курант╕в ╕з мелод╕йним бо╓м. На початку 19 стол╕ття, п╕сля пожеж╕, пам’ятку дещо перебудували у модному тод╕ стил╕ амп╕р, оздобивши перший ярус дзв╕ниц╕ п╕лястрами й портиками ╕з фронтонами. Ця чудова арх╕тектурна пам’ятка була дуже пошкоджена. Реставрована ╕ повн╕стю в╕дновлена у 1986 роц╕. Ус╕ ц╕ три споруди знаходяться на перехрест╕ вулиць Галаган╕всько╖ й Преображенсько╖ (Шевченка) ╕ утворюють ╓диний арх╕тектурний ансамбль неповторно╖ краси.

Загадковою й романтичною спорудою ╓ ще одна кам’яниця в центр╕ старого м╕ста, що ран╕ше нагадувала середньов╕чний шляхетський замок ╕з баштою та вузькими в╕кнами-б╕йницями, збудований у старовинн╕й родов╕й садиб╕ знаменитого козацько-старшинського роду Скоропадських, що дав Укра╖н╕ двох гетьман╕в. Ця ориг╕нальна, мурована, двохповерхова споруда, за багато рок╕в свого ╕снування, дек╕лька раз╕в перебудовувалась, через що багато втратила, але й нин╕ збер╕га╓ елементи бароково╖ арх╕тектури 18 стол╕ття. Знаходиться кам’яниця на роз╕ вулиць Ки╖всько╖ та Г╕мназично╖, б╕ля середньо╖ школи №1, у н╕й розм╕щена м╕сцева телекомпан╕я та ╕нш╕ установи.

Ось так, у 18 стол╕тт╕, старовинн╕ Прилуки, прикрасилися чудовими арх╕тектурними пам’ятками козацько╖ доби, як╕ й нин╕, майже через три стол╕ття, викликають захоплення й повагу до май-стр╕в-буд╕вничих т╕╓╖ давньо╖ пори.

Окр╕м могутньо╖ фортец╕ та ╕нших монументальних споруд, у часи козаччини сформувалося й ц╕ле м╕сто з його посадами, як╕ теж мають свою ╕стор╕ю ╕ зберегли до наших час╕в сво╖ ориг╕нальн╕, самобутн╕ назви. Зах╕дний посад Квашинц╕ – найстар╕ший, можливо стар╕ший ╕ за саме м╕сто, бо саме тут знайден╕ найдавн╕ш╕ археолог╕чн╕ пам’ятки, як╕ дають п╕дстави д╕йти такого висновку. Легенда опов╕да╓ про те, що назву посад отримав через те, що мешканц╕ його були неперевершеними майстрами по виготовленню квасу та ще квашено╖ капусти, ог╕рк╕в, яблук. Увесь цей нехитрий товар вони поставляли до княжого двору Вишневецьких та вивозили на м╕ськ╕ базари ╕ ярмарки. Згодом посад ╕з сво╓ю ╤ван╕вською церквою став прим╕ським селом, а пот╕м ╕ одним ╕з м╕ських побутових район╕в. На Куст╕вцях ╕ Броварках ╕з найдавн╕ших час╕в, окр╕м м╕щан ╕ козак╕в, теж мешкали майстри-рем╕сники: кожум’яки, кушн╕ри, стельмахи, покр╕вельники. Згадують, що Броварки славилися сво╖ми броварами, як╕ ум╕ли варити добре пиво з хмелю.

Завжди, в ус╕ часи, Прилуки славилися й пишалися сво╖ми людьми: во╖ни, зодч╕, л╕тописц╕, поети, художники, артисти, майстри й землероби, ус╕х ╖х не зл╕чити. ╤ще з час╕в заснування м╕ста повелося так, що вс╕ займалися сво╓ю справою: селяни вирощували хл╕б ╕ до хл╕ба, рем╕сники виготовляли сукно й полотно, шили одяг ╕ взуття, варили мед ╕ пиво, козаки служили у в╕йську, дух╕вництво навчало людей Божим запов╕дям, навчало д╕тей грамоти. Але коли над р╕дною землею, людом ╕ волею нависала загроза, кожен кидав свою справу ╕ ставав во╖ном-захисником. Найяскрав╕шим цьому п╕дтвердженням була саме козацька доба, яка породила немало знаменитих во╖н╕в ╕ полководц╕в. Так, уродженцем Прилуцького полку був славетний полковник ╤ван Шкурат-Мельниченко, який геро╖чно загинув у знаменит╕й битв╕ п╕д Берестечком. Прилуцьким полком у р╕зн╕ часи командували сподвижники Богдана Хмельницького славетний запорозький ватажок Тим╕ш Носач, знаменитий гетьман, полум’яний патр╕от Укра╖ни Петро Дорошенко, кошовий В╕йська Запорозького ╤ван Щербина, герой в╕йни з турками, безстрашний Фед╕р Мовчан, соратник, однодумець ╕ порадник гетьмана ╤вана Мазепи полковник Дмитро Горленко. Красноколядинським сотником Прилуцького полку починав свою кар’╓ру гетьман ╤ван Самойлович. Одним ╕з найв╕дом╕ших культурних ╕ рел╕г╕йних д╕яч╕в козацьких час╕в був ╕ Яким Андр╕йович Горленко, в╕домий як Йоасаф Б╕лгородський, прилучанин, удосто╓ний найвищого земно╖ шани, канон╕зований, тобто причислений православною церквою до лику святих. ╤кона ╕з зображенням нашого земляка Святого Йоасафа мала обов’язково бути у кожному храм╕ не т╕льки Укра╖ни, але й на терен╕ вс╕╓╖ колись безмежно╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. Прилучанами були й добре знан╕ в Укра╖н╕ козацьк╕ л╕тописц╕ 17-18 стол╕ть Сам╕йло Величко, Як╕в Маркович, Степан Лукомський. Прилуки ╕ Прилуччину в╕дв╕дали славетн╕ муж╕ Укра╖ни гетьман Петро Сагайдачний ╕ митрополит Петро Могила, ант╕ох╕йський патр╕арх Макар╕й. У тих╕й густинськ╕й обител╕ Свято╖ Тр╕йц╕ писав сво╖ знаменит╕ на весь православний св╕т твори Святий Димитр╕й Ростовський, довгий час управителем монастиря був Святитель ╤сая Копинський.

Лишило по соб╕ сл╕ди в Прилуках ╕ наступне 19 стол╕ття, яке в арх╕тектур╕ вважа╓ться епохою класицизму, тобто, класичного або амп╕рного стилю. Найзначн╕шою й найкращою спорудою цього стилю ╓ собор Р╕здва Пресвято╖ Богородиц╕, побудований у 1806-1817 роках, на м╕сц╕ двох старовинних прилуцьких церков. Перша з них, дерев’яна, восьмиглава церква Пречисто╖ Свято╖, побудована ще в 1618 роц╕ й простояла майже ц╕ле стол╕ття. В 1697 роц╕ на ╖╖ м╕сц╕ полковник Горленко побудував нову, яка згор╕ла п╕д час пожеж╕ 1781 року разом ╕з невеличкою дерев’яною церквою Свято╖ Варвари та ╕ншими дерев’яними буд╕влями. Пожежа завдала м╕сту величезно╖ шкоди. За виключенням к╕лькох мурованих споруд, воно майже повн╕стю вигор╕ло. Для в╕дбудови м╕ста знадобилося к╕лька десятил╕ть. В╕дразу ж п╕сля пожеж╕ розпочався зб╕р кошт╕в для в╕дновлення соборно╖ церкви, був найнятий майстер для виготовлення цегли. У 1802 роц╕ титар церкви в╕йськовий товариш Гречан╕вський звернувся з листом до рос╕йського царя Олександра ╤ й м╕сто отримало з царсько╖ казни 2 тисяч╕ рубл╕в на буд╕вництво кам’яного храму. П╕д час урочисто╖ закладки, яка в╕дбулася 14 жовтня 1806 року, у п╕дмурок було закладено м╕дну дошку з пам’ятним написом. Новий храм ╕з трьома престолами на честь Р╕здва Пресвято╖ Богородиц╕, Варвари Великомучениц╕ та Святого Олександра Невського освячений у 1817 роц╕. Будував собор майстер ╕з Черн╕г╕вщини Фед╕р Заболоцький. Муровану, куб╕чну споруду в╕нча╓ п╕всферичний купол на круглому барабан╕. Фасади прикрашен╕ фронтонами ╕ чотириколонним портиком. Усередин╕, на ст╕нах збереглися залишки ол╕йного розпису початку 19 стол╕ття. Неподал╕к в╕д центрального порталу стояла мурована двохярусна дзв╕ниця, споруджена у кращих формах п╕знього класицизму. Нажаль вона не збереглася, бо була роз╕брана на цеглу в 1930-х роках. Нин╕ в собор╕ на Галаган╕вськ╕й вулиц╕ м╕ститься в╕дд╕л Черн╕г╕вського обласного державного арх╕ву, фонди якого збер╕гають безц╕нн╕ документальн╕ скарби з ╕стор╕╖ м╕ста ╕ ц╕лого краю.

У стил╕ так званого пров╕нц╕йного класицизму побудован╕ у друг╕й половин╕ 19 стол╕ття двохповерхов╕ цеглян╕ будинки багатих прилуцьких купц╕в ╕ м╕щан. Найб╕льш╕ з них будинок Золотарьових, у якому м╕стилося ран╕ше громадське з╕брання, а нин╕ м╕ськвиконком на вулиц╕ Незалежност╕, будинок Фр╕да на роз╕ Ки╖всько╖ та Переяславсько╖, будинок ╓врейсько╖ синагоги 1872 року на вулиц╕ Земськ╕й (музична школа).

У цей же пер╕од побудован╕ й храми у колишн╕х передм╕стях, як╕ збереглися до наших дн╕в ╕ являються ориг╕нальними арх╕тектурними пам’ятками м╕ста. 1865 року побудована ╤ван╕вська мурована церква з дзв╕ницею, ╖╖ стрункий силует чудово вписався в панораму старовинного м╕ста. Без сумн╕ву, вона була тод╕, та й нин╕ ╓ одн╕╓ю з найкращих арх╕тектурних споруд у м╕ст╕. Нин╕ храм в╕дновлено у перв╕сному вигляд╕. Така ж мурована, одноверха, разом ╕з дзв╕ницею, Микола╖вська церква, побудована у стил╕ укра╖нського модерну на Сорочинцях. У так званому "параф╕яльному" стил╕ споруджено 1878 року, на м╕сц╕ старовинно╖ церкви, дерев’яний п’ятибанний храм в ╕м’я Трьох Святител╕в на Куст╕вцях.

Починаючи з друго╖ половини 19 стол╕ття Прилуки ╕нтенсивно забудовувалися будинками-особняками ╕ громадськими спорудами з ориг╕нально й самобутньо трактованими фасадами. В основному це були дерев’ян╕ рублен╕ будинки обкладен╕ цеглою, прикрашен╕ дерев’яним р╕зьбленням, керам╕чними кахлями, вазами, л╕пниною. До кращих споруд, як╕ ще збереглися до наших дн╕в, можна в╕днести двохповерховий будинок купця Московченка, у якому колись м╕стився "Юн╕он-банк", а нин╕ – це школа мистецтв на Ки╖вськ╕й вулиц╕, головний будинок у садиб╕ в╕домих укра╖нських меценат╕в Тарновських на Соборн╕й вулиц╕, фасад театру Бродського (м╕ський Будинок культури) на Переяславськ╕й, готель Лапшука (ж╕ноча консультац╕я) на роз╕ Ки╖всько╖ ╕ Земсько╖, особняк Будики (рад╕овузол) на Ки╖вськ╕й, палац Шкуратових (школа №4) ╕ приватна г╕мназ╕я Т.Федоренко (гуртожиток допом╕жно╖ школи на Садов╕й.

Досить ц╕кавими, загалом ун╕кальними ╓ арх╕тектурн╕ ансамбл╕ за╖жджого двору Густинського монастиря з Пантелеймон╕вською церквою, готелем для ченц╕в ╕ притулком для б╕дних на роз╕ вулиць Ки╖всько╖ та Михайл╕всько╖, буд╕вл╕ тютюново╖ фабрики "Риболов" та будинок ╕ льохи винно╖ монопол╕╖ на перехрест╕ вулиць Ки╖всько╖ та П╕двально╖, а також комплекс буд╕вель земсько╖ л╕карн╕ (центральна м╕ська л╕карня) на Ки╖вськ╕й вулиц╕.

На зм╕ну класицизму, наприк╕нц╕ 19 – на початку 20 стол╕ть у ╓вропейськ╕й арх╕тектур╕ запанував стиль модерн. У Прилуках збереглися лише три пам’ятки, побудован╕ у цьому стил╕, але трактован╕ дещо стримано й самобутньо. Це – невеликий садибний будинок Льод╕на на Лапинцях (вул. Густинська), будинок-особняк купця Косицького, в якому м╕стився Рос╕йсько-Аз╕йський банк, а нин╕ м╕ститься ресторан "Удай" ╕ магазини на Ки╖вськ╕й вулиц╕. Найкраще збер╕гся модерновий особняк колишнього м╕ського голови купця Кисловського (м╕ський в╕дд╕л земельних ресурс╕в) на центральн╕й вулиц╕, але й в╕н утратив ориг╕нальний парковий фасад ╕з сходами.

Одн╕╓ю з найпом╕тн╕ших споруд у панорам╕ старовинного м╕ста ╓ колишн╕й Стр╕тенський мурований собор на Галаган╕вськ╕й вулиц╕, побудований 1889 року в пам’ять про загиблого рос╕йського ╕мператора Олександра ╤╤. У наш╕й м╕сцевост╕ це досить р╕дк╕сна споруда, за типом – тринефна базил╕ка з трьома куполами (не збереглися) над головним входом. З 1930 року в храм╕ розм╕стився кра╓знавчий музей, заснований в 1919 роц╕. Колись музей мав велику ╕ надзвичайно ц╕нну художню колекц╕ю, яка складалася ╕з шедевр╕в укра╖нського, рос╕йського та зах╕дно╓вропейського мистецтва 17-19 стол╕ття. Основою колекц╕╖ була велика музейна зб╕рка граф╕в Ламсдорф-Галаган╕в ╕з Сокиринського палацу, яку доповнювали твори мистецтва, з╕бран╕ в╕домим укра╖нським ученим В.╤.Масловим ╕з старовинних пом╕щицьких садиб Прилуччини в 1920-х роках. У 1953 роц╕ майже вся музейна зб╕рка забрана з Прилук до Черн╕гова ╕ нин╕ знаходиться в трьох черн╕г╕вських музеях.

У перш╕й половин╕ 19 стол╕ття стали широко в╕дом╕ ╕мена двох уродженц╕в Прилук педагог╕в ╕ письменник╕в Антонського-Прокоповича та Б╕лецького-Носенка. Професор Антон Антонович Антонський-Прокопович (1762-1848) видатний укра╖нський педагог, випускник знаменито╖ Ки╖всько╖ Академ╕╖, ректор Московського ун╕верситету, автор 26 том╕в наукових праць. Павло Павлович Б╕лецький-Носенко (1774-1856) – людина феноменальних знань з ус╕х галузей науки, талановитий педагог, письменник, ф╕лолог, етнограф, фольклорист, художник, автор одного з найперших укра╖нських словник╕в, пов╕стей, роман╕в, поем, байок, наукових досл╕джень ╕ розв╕док. З Прилуками пов’язан╕ ╕мена двох перших почесних громадян м╕ста Галагана й Скоропадського. Григор╕й Павлович Галаган (1819-1888) видатний д╕яч укра╖нсько╖ культури, меценат, громадський ╕ державний д╕яч, засновник одного з найв╕дом╕ших учбових заклад╕в Укра╖ни – Колег╕╖ Павла Галагана. ╤ван Михайлович Скоропадський (1804-1887) укра╖нський меценат засновник всесв╕тньо-в╕домого Тростянецького дендролог╕чного парку. З Прилуками ╕ Прилуччиною т╕сно пов’язане життя й творч╕сть видатних укра╖нц╕в Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Остапа Вересая. Наш край завжди славився народними майстрами, сп╕вцями, музиками, не перевелися вони й нин╕.

Прилучани люблять сво╓ старовинне м╕сто, завжди радо в╕тають ╕ зустр╕чають гостей. У нас ╓ що показати, ╓ чим пишатися. Ми в╕римо, що у в╕льн╕й, незалежн╕й держав╕ наше м╕сто розкв╕тне й стане ще кращим, а прилучани завжди пам’ятатимуть його хай ╕ не завжди блискучу, але правдиву ╕стор╕ю.

ПАМ’ЯТН╤ ДАТИ НА 2018 Р╤К

- 400 рок╕в з часу першо╖ згадки про храм Р╕здва Пресвято╖ Богородиц╕ (1618 р.).
- 365 рок╕в з часу першо╖ згадки про Спасо-Преображенський храм (1653-1655рр.)
- 305 рок╕в з часу першо╖ згадки про церкву в ╕м'я Святителя ╕ Чудотворця Миколая на Сорочинцях (1713р.)
- 310 рок╕в з часу першо╖ згадки про ╤оанно – Дмитр╕всько╖ церкву (1708-1709 рр.)
- 385 рок╕в з часу заснування у м. Прилуки цехових орган╕зац╕й: кравецького, шевського, пушкарського та ковальського цех╕в. (1633р.)
- 370 рок╕в з часу заснування Прилуцького козацького полку (1648р.)
- 235 рок╕в з часу отримання м. Прилуки Магдебурзького права (1783).
- 175 рок╕в з часу в╕дкриття в м╕ст╕ першо╖ приватно╖ аптеки (1843 р.).
- 125 рок╕в з часу прокладання через м╕сто зал╕знично╖ кол╕╖ (вузькокол╕йки), яка з'╓днала населен╕ пункти Пирятин, Крути та Черн╕г╕в. Створен╕ зал╕зничн╕ майстерн╕, побудовано вокзал (дерев'яний) (1893р.).
- 100 рок╕в з часу заснування у м. Прилуки середн╕х загальноосв╕тн╕х шк╕л (1918р.)
- 95 рок╕в з часу створення Прилуцького округу, до якого ув╕йшли частини Прилуцького, Пирятинського, Лохвицького пов╕т╕в Полтавсько╖ губерн╕╖ та частина Переяславського пов╕ту Ки╖всько╖ губерн╕╖ ( 1923р.)
- 95 рок╕в з часу в╕дкриття ощадно╖ каси № 221. Нин╕ ф╕л╕я - Прилуцьке в╕дд╕лення № 221 ВАТ „Державний Ощадний Банк Укра╖ни" ( 1923р.)
- 90 рок╕в з часу випуску першо╖ продукц╕╖ шк╕ргалантерейною фабрикою (1928р.).
- 90 рок╕в з часу заснування заводу Прилуктваринмаш" на баз╕ промислово-кооперативно╖ арт╕л╕ „Молот", яка спец╕ал╕зувалася на виготовленн╕ однок╕нних та парок╕нних воз╕в (1928р.).
- 70 рок╕в з часу заснування консервного заводу споживсп╕лки, який спец╕ал╕зувався на випуску яг╕дних, плодоовочевих консерв╕в, натуральних сок╕в (1948р.).
- 40 рок╕в з часу в╕дкриття ╕сторико-мемор╕ального музею ╕м. О.Кошового. Нин╕ ф╕л╕я кра╓знавчого музею (1978р.).
- 25 рок╕в з часу встановлення пам'ятного знаку жертвам голодомору 1933 року на Центральному кладовищ╕ (1993р.)
- 5 рок╕в з часу в╕дкриття каплички в ╕м’я ╤оасафа Б╓лгородського на Сорочинцях (2013р.)
- 5 рок╕в з часу в╕дкриття церкви ╤кони Божо╖ Матер╕ «Ц╕лителька» (2013р.)

- 5 рок╕в з часу в╕дкриття пам’ятного знаку «Жертвам комун╕стичного режиму» (2013р.)
- 40 рок╕в з часу в╕дкриття пам’ятника жертвам фашизму (1978р.)

ЮВ╤ЛЕЙН╤ ДАТИ НА 2018 Р╤К

- 90 рок╕в з дня народження заслуженого вчителя Укра╖ни Титаренка Миколи Михайловича (02.01.1928-2000 рр.). З 1959 року проживав у м. Прилуки.
- 35 рок╕в з дня народження бронзово╖ призерки Всесв╕тньо╖ Ун╕верс╕а¬ди, майстра спорту з легко╖ атлетики, уродженки м. Прилуки Завгородньо╖ Ольги Леон╕д╕вни (06.01.1983 р. н).
- 45 рок╕в з дня народження майстра спорту м╕жнарод¬ного класу з легко╖ атлетики (спринтер), бронзово╖ призерки чемп╕о¬нату ╢вропи, неодноразово╖ чемп╕онки СРСР, Укра╖ни, учасниц╕ ол╕мп╕йських ╕гор в Атлант╕ (1996), С╕дне╖ (2000), уродженки м. Прилук Пухи ╤рини В╕ктор╕вни (10.01.1973р.н.)
- 100 рок╕в з дня народження укра╖нсько╖ по¬етеси, уродженки м. Прилуки Забашти Любов Васил╕вни (03.02.1918-1990 рр.).
- 70 рок╕в з дня народження члена Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни Ткаченко Миколи Никифоровича (12.02.1948-2006 рр.). З 1976 року проживав у м. Прилуки.
- 65 рок╕в з дня народження заслужено╖ арти¬стки Укра╖ни, уродженки с. Шевченкове Прилуцького району Василенко Катерини Михайл╕вни (22.02.1953 р. н.)
- 75 рок╕в з дня народження заслуженого прац╕вника транспорту Укра╖ни Тищенка Миколи ╤вановича (03.03.1943 н. р.). З 1950-х р. прожива╓ в м. Прилуки.
- 120 рок╕в з дня народження заслуженого артиста Укра╖ни, уродженця м. Прилуки Бровченка ╤вана Кузьмовича ( 08.03.1898-1971 рр.)
- 95 рок╕в з дня народження кавалера ордена „Слави" трьох ступен╕в, почесного громадянина м╕ста, уродженця Прилук Риженка Григор╕я ╤вановича (16.03.1923-2002 рр.)
- 90 рок╕в з дня народження народного артиста Укра╖ни, почесного громадянина м╕ста, уродженця Прилук Бойка Володимира ╤вановича (10.04.1928-2006 рр.)
- 85 рок╕в з дня народження заслуженого вчи¬теля Укра╖ни Ляшенка Михайла Степановича (20.04.1933 р.н.). З 1950-х рок╕в життя пов’язане з Прилуччиною.
- 150 рок╕в з дня народження математика, член-кореспондента Петербурзько╖ Академ╕╖ наук Вороного Георг╕я Феодос╕йовича (28.04.1868-1908 рр.). Навчався в Прилуцьк╕й чолов╕ч╕й г╕мназ╕╖.
- 95 рок╕в з дня народження доктора техн╕¬чних наук, професора, л╕тописця Прилуччини, уродженця м. Прилуки Шкоропада Дмитра Овс╕йовича (15.06.1923-2000 рр.)
- 85 рок╕в з дня народження заслужено╖ майс¬трин╕ народно╖ творчост╕ Карашук Катерини Семен╕вни (10.07.1933 – 2014 рр..) З 1963 р. проживала у м. Прилуки.
- 60 рок╕в з дня народження заслуженого тренера Укра╖ни (б╕атлон), уродженця м. Прилуки Тисенка Серг╕я Борисовича (08.08.1958 р.н.)
- 85 рок╕в з дня народження в╕домого кра╓знавця, уродженця м. Прилуки Риженка Анатол╕я Григоровича (03.10.1933 р.н.)
- 95 рок╕в з дня народження почесного громадянина м. Прилуки, уродженця с. Ковтун╕вка Прилуцького району Шовкуна Серг╕я Горд╕йовича (04.11.1923 – 2012 рр.)
- 75 рок╕в з дня народження заслужено╖ артис¬тки Укра╖ни, уродженки м. Прилуки Кононцево╖ Валентини Павл╕вни (13.11.1943 р.н.).
- 95 рок╕в з дня народження кавалера ордена Слави трьох ступен╕в Шекери Григор╕я К╕ндратовича (16.11.1923-1987рр.). З 1950-х рок╕в проживав у м. Прилуки.
- 90 рок╕в з дня народження кавалера знаку „Честь ╕ Слава", директор середньо╖ школи № 5 (1962-1992) Затолок╕на В╕ктора Андр╕йовича (28.11.1928-2004 рр.). З 1950-х р. проживав у м. Прилуки.
- 180 рок╕в з дня народження глави церкви на Прилуччин╕ Галабутського Миколи Кириловича (04.12.1838-1920 рр.). З 1885 року проживав у м. Прилуки.

21.12.2017 ст. науковий сп╕вроб╕тник Прилуцького кра╓знавчого музею ╕м. В. Маслова ╤рина Б╕ленко



Нормативн╕ акти
м╕сько╖ влади
e-mail: П╕дписатися/В╕дписатися
Знайти:  





    
crok design